Вперше досліджено особливості становлення дохристиянського релігійного світогляду населення Херсонеса у контексті тенденцій розвитку античної релігії та встановлено можливі причини їх походження. Релігію античного Херсонеса розглянуто у соціальному вимірі. Встановлено, що наявність характерних особливостей в релігійному світогляді населення античного Херсонеса є наслідком своєрідного історичного розвитку дорійського античного центру. Виявлено домінуючу роль у період античності культу верховної богині Партенос з войовничими та заступницькими рисами. З'ясовано, що лише у даному полісі вшановували епонімне божество Херсонас, важливе для обстоювання автономного походження міста. Встановлено, що Партенос була покровителькою общини, а в перших ст. н.е. існування її культу зафіксовано і в деяких домашніх святилищах. Доведено, що усі інші полісні культи мали другорядне значення в релігійній свідомості населення. Виділено пам'ятки, які свідчать про вшанування Геракла, Діоніса у релігійних об'єднаннях, менших, ніж члени громадянської общини з сім'ями. Виявлено, що значно ширшим було коло богів, яких вшановували в родинах. З'ясовано, що окремі найбільш властиві для Херсонеса типи вівтарів, теракотових зображень з поховань і жител, що тиражувалися протягом століть, позначають традиційність релігійних уявлень, пов'язаних зі ставленням до предків-покровителів і уявленнями про потойбічне життя. Зроблено висновок, що в античному Херсонесі існував незначний, вищий соціальний прошарок, готовий до сприйняття нових культів і містерій. Доведено, що містеріальні та традиційні уявлення про потойбічне життя виявлялися у різноманітності поховального культу.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено та систематизовано прозові твори 1990-х рр. як цілісне явище сучасної літератури, що розвивається за своїми внутрішніми та ситуативними законами, як прояв видозміненої культурно-стилістичної епохи. Розглянуто особливості "нової хвилі", в якій твори об'єднано не тільки за схожими ідеями, іронічною тональністю, спрямованою проти радянської культури, тоталітарної в своїй основі, а за певною естетичною системою. Розроблено загальну класифікацію прози, яка дає змогу для узагальнення неповторності кожного твору та пошуку стрижневих якостей стильового розмаїття. Апробовано постмодерністську методологію до окремих текстів і прозових систем, зроблено висновок щодо універсальної моделі поліморфного типу творів з множинністю підходів до об'єктів зображення та вираження, а також естетичних оцінок світу. Доповнено класифікації новелістичної творчості, що побутують у сучасній україністиці (Н.Герасименка, В.Даниленка, В.Фащенка, В.Шевчука). Розглянуто зрушення в аспекті композиційного та наративного текстового моделювання. Зроблено концептуальні висновки щодо художньої вартісності вітчизняного літературного постмодернізму з його посттоталітарними та постколоніальними інтенціями в аспектах національної ідентичності на тлі культурної парадигми XX ст.

  Скачати повний текст